Підготовка вчителів до виховання у молодших школярів ціннісного ставлення до людини

О.П. Третяк      м. Кіровоград
Підготовка вчителів до виховання у молодших школярів ціннісного ставлення до людини

Стаття присвячена питанням підготовки вчителів до виховання у молодших школярів ціннісного ставлення до людини. Автором запропонована програма за вибором, яка сприяла підвищенню рівню готовності вчителів до виховання у молодших школярів ціннісного ставлення до людини.
Ключові слова: педагогічні уміння, людяність, справедливість, толерантність, відповідальність, почуття гідності, інноваційні методики.

Проблема виховання у підростаючого покоління ціннісного ставлення до людини перебувала у полі зору філософів, психологів, соціологів, педагогів, котрі осмислювали і розкривали її з точки зору пануючої на той час суспільної моралі, основних цінностей і їх проекції на майбутнє. Переорієнтування українського суспільства з авторитарної на гуманістичну мораль обумовлює зміни і в навчально-виховному процесі початкової ланки освіти, пошук нових педагогічних технологій і методик, ставить перед педагогами і батьками нові завдання.
Формувальний експеримент проводився на базі початкових класів шкіл
№34, №29, №16, №11, №25, №5, №4 м. Кіровограда,  Маловиськівської ЗОШ І – ІІІ ступенів №3 Кіровоградської області, Смілянська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів Смілянської міської ради Черкаської області, Городищенської ЗОШ І – ІІІ ступенів №2 Городищенської районної ради Черкаської області, Гімназії №272 м. Києва.
Роботи з вчителями будувалася на засадах державної програми „Діти України”; законах України „Про освіту”; „Про загальну середню освіту”; „Концепція виховання особистості в умовах розвитку української державності”; Указ Президента України „Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян”; „Національної доктрини розвитку освіти”, „Основних орієнтирів виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України” та інших нормативних документах, що стосуються навчання й виховання молодших школярів.
У своїй роботі ми спиралися на думку вчених, про те, що „сьогодні виховна ситуація у загальноосвітній школі – це професіональна робота з дітьми на тоненькому, як лезо бритви, межа старого і нового виховання” [6, С.184].
Мета статті – розкрити зміст підготовки вчителів до застосування інноваційних методів для виховання у молодших школярів ціннісного ставлення до людини.
Науковий аналіз досліджуваної проблеми і проведена діагностика рівнів вихованості у молодших школярів ціннісного ставлення до людини дозволив виявити основні тенденції у педагогічній теорії і практиці, проблеми і прогалини, а також визначити педагогічні умови підвищення ефективності навчально-виховного процесу. Ми розглядаємо педагогічні умови як цілеспрямовану систему роботи, спрямовану на досягнення мети, вирішення поставлених педагогічних завдань, через відповідний зміст, форми і методи виховання, що передбачає досягнення певного результату.
             Однією з педагогічних умов виховання ціннісного ставлення до людини у молодших школярів є підготовка вчителів до виховання у молодших школярів ціннісного ставлення до людини
Дані проведеного нами констатувального дослідження переконливо засвідчили, що рівень професійної підготовки вчителів до морально-етичного виховання лише до певної міри відповідає сучасним вимогам. А виховання ціннісного ставлення до людини здійснюється епізодично, безсистемно, час від часу, іноді на уроках літературного читання або на уроках „Я у світі” (3 – 4 класи). Характеризуючи виховні реалії сучасної школи, можна відзначити „професійне лавірування у напрямках і методиках”, „відсутність прямого цільового руху”, „зволікання  відкритого руху за нове виховання”, „невпевнене втілення у практику виховання образу благородного виховання”, „дуже рідке апелювання до гідності людини”, „відсутність проголошень „тут і зараз” у повсякденній течії буденності актуальність найвищих цінностей як регуляторів нашого життя” [6, С.184]. Не можна не погодитись із висновком про те, що у роботі сучасних педагогів присутні „риси педагогічного викладання, але відсутній педагогічний метод у цілому, у комплексі, що може на практиці принести необхідні та бажанні результати у вихованні і навчанні” [6, С.187]. Причину окресленої проблеми вбачаємо у тому, що роботу вчителя з виховання ціннісного ставлення до людини  у педагогічній теорії досліджено ще недостатньо.
Отже, виникла потреба у розробці теоретичних основ підготовки вчителя до виховання ціннісного ставлення до людини.
На думку Щуркової Н.Є., „щоб здійснювати виховання дітей у новій „вільній” школі педагог-професіонал повинен володіти філософською підготовкою, яка дозволить йому вивести дітей на ціннісне сприймання життя і навчити їх бути стратегами власного життя”  [6, С.227].
„Очевидно, що професійна підготовка педагога, як вихователя нового покоління повинна мати три основні вектори базової основи педагогічної освіти: практичну філософію, практичну психологію і практичну етику. А у центрі професійного вдосконалення повинні стояти категорії „цінності”, „ставлення”, „уміння” [6, С.228 - 229].
Вчителям, які брали участь у педагогічному дослідженні, важливо було оволодіти інформацією про рівень вихованості  ціннісного ставлення до людини у молодших школярів, з якими він працює.
Педагогічні уміння – це педагогічні дії учителя, виконані на достатньо високому рівні, які сприяють розробці технологій під час процесу виховання  у молодших школярів ціннісного ставлення до людини.
Формування творчої особистості вчителя з метою виховання  у молодших школярів ціннісного ставлення до людини є логічна послідовність у забезпеченні особистісного фону майбутнього учителя, адже для правильної взаємодії вчителю необхідно володіти відповідною особистісною організованістю; комплексом позитивних особистісних утворень вчителя, які стосується як пізнавальної сфери, так і мотиваційної спрямованості особистості – це серйозна передумова, яка забезпечить успіх у справі виховання  у молодших школярів ціннісного ставлення до людини. Назвемо основні:
Педагогічна ерудиція – запас сучасних знань, які учитель глибоко застосовує у начально-виховному процесі.
Педагогічна цілеспрямованість – потреба вчителя у плануванні своєї роботи, готовність до змін завдань у залежності від педагогічної ситуації.
Педагогічна інтуїція – це швидке прийняття педагогічного рішення з урахуванням передбачення подальшого розвитку ситуації.
Педагогічна імпровізація – знаходження неочікуваного педагогічного рішення і його миттєве втілення.
Педагогічна спостережливість, далекоглядність, педагогічний слух – розуміння учителем сутності педагогічної ситуації за зовнішніми незначними ознаками та деталями, проникнення у внутрішній світ учня за мало помітними нюансами його поведінки, здатність читати дитину за виразними рухами, ніби книгу.
Педагогічний оптимізм – підхід учителя до учня з оптимістичною гіпотезою, з вірою у його можливості, резерви його особистості, здатність побачити у кожній дитині те позитивне, на що можна спиратися.
Педагогічна винахідливість – уміння гладко перебудувати важку педагогічну ситуацію, надати їй позитивний емоційний тон, позитивну та конструктивну спрямованість.
Педагогічне передбачення, прогнозування – уміння захоплюватися поведінкою та реакцією учнів до початку або до завершення педагогічної ситуації, передбачати їхні й свої труднощі.
Педагогічна рефлексія – звернення свідомості учителя на самого себе, облік уявлень учня про його діяльність.
Визначимо також складові, які складають професійні компетентності учителя з   виховання  у молодших школярів ціннісного ставлення до людини: професійні знання про ціннісне ставлення до людини, педагогічні уміння, професійна позиція, психологічні особливості особистості учителя, які забезпечать  у молодших школярів ціннісне ставлення до людей.
У професійні знання вчителя входять уявлення про функції, структуру і стиль спілкування.
„Новаційним компонентом професійної підготовки педагога є педагогічна технологія – мистецтво особистісного дотику до особистості”
[6, С.228].
Основним педагогічним умінням, яке забезпечить ціннісне ставлення до людини, є атмосфера людяності, справедливості, толерантності, повага людської гідності, що забезпечує умови для самореалізації особистості. До них відноситься: уміння зрозуміти позицію іншого у спілкуванні, проявити інтерес до його особистості, орієнтація на розвиток особистості учня; уміння інтерпретувати і „читати” його внутрішній стан за ситуативною  поведінкою, володіння засобами невербального спілкування (міміка, жести); уміння стати на точку зору учня; уміння створити ситуації довіри; володіння засобами, які підсилюють взаємодію (приклади риторики); перебільшення стилю спілкування на основі спільної творчої діяльності; уміння з гумором ставитися до окремих аспектів педагогічної ситуації, не помічати деяких негативних моментів, бути готовим до посмішки, володіти тоном і півтоном, слухати і чути учня, не перериваючи його мовлення і навчальні дії; уміння діяти на учня не прямо, а відносно і т.п.
Під час педагогічного спілкування учителі оволоділи новими гранями професійної позиції. Показником компетентності у спілкуванні стала перш за все, гуманістична позиція. Вчителі переконались в тому, що оптимальне спілкування – це не уміння утримувати дисципліну, а обмін з учнями духовними цінностями; спільна мова з учнями – це не командна мова й послушність, а мова довіри. Таке „відкриття” педагогічного спілкування полегшує спілкування для самих учнів, стимулює їх ініціативу, самостійність суджень, критичність мислення, почуття, їхню приналежності до того, що відбувається у класі. „Потрібно, щоб вихованці набули досвіду боротьби з негативними явищами середовища, а без допомоги учителя досягнути цього неможливо” [1, С. 92].
Названі комунікативні уміння, позиції та настанови стали важливими психологічними складовими компетентності учителя. До них віднесемо педагогічний такт, педагогічну емпатію, володіння педагогічною етикою (знання гуманістичних принципів своєї професії і наслідування їх).
Педагогічний такт є почуттям розумної міри – педагогічна взаємодія, що заснована на ставленні до особистості дитини, як основної цінності; це тонка межа між окремими взаємодіями, це природність, простота спілкування без фамільярності, щирість без фальші, довіра без вседозволеності, прохання без умовляння, рекомендації і поради без нав’язливості, взаємодія у формі попередження, вимогливість без пригнічення самостійності, серйозність без напруги, гумор без насмішки, вимогливість без прискіпливості, стійкість без впертості, діловий тон без сухості.  Такт – неодмінна умова співжиття між людьми, успішного спілкування між ними [5, С.22]. Педагогічний такт є однією з форм реалізації педагогічної етики.
У тісному зв’язку з педагогічним тактом вченні розглядають педагогічну емпатія. Емпатія – це емоційне співпереживання іншій людині, відгук на почуття іншої людини, бажання взаємодіяти, допомагати іншій людині.
Діяльність вчителів, які брали участь у дослідженні, спрямовувалась на створення необхідних педагогічних умов для виховання у молодших школярів ціннісного ставлення до людини. У цьому плані їм була необхідна методична допомога, яку надавали заклади післядипломної освіти, зокрема Кіровоградський інститут післядипломної освіти педагогічних працівників, міська та обласна творчі групи вчителів, методичні об’єднання, ЗМІ, самостійна робота вчителя.
Виховання у молодших школярів ціннісного ставлення до людини великою мірою залежить від гуманістичної спрямованості особистості вчителя, який ставиться до дитини як до найвищої цінності, визнає її права на свободу і щастя, вільний розвиток і прояв своїх здібностей. Учитель покликаний не лише дати освіту, а й підтримати людське в людині, володіти високими моральними якостями, ґрунтовними знаннями, педагогічними технологіями, а також постійно підвищувати свій фаховий рівень, який  необхідний в практичній діяльності.
„Поряд з інноваційними методиками навчання педагог має вивчати інноваційний курс методики організації діяльності, оволодівши яким він навчиться способам організації різноманітних групових, фронтальних і індивідуальних, створенням ситуацій успіху кожної дитини, встановлення рівню волі і необхідності у груповій діяльності, ціннісної орієнтації, корекції психологічного клімату у класному колективі і іншого – всього того, що складає зміст курсу методики виховного процесу” ” [6, С.228].
         Професійна підготовка вчителів до виховання у молодших школярів ціннісного ставлення до людини має будуватися, перш за все, на принципах престижу педагогічної діяльності, розгляду процесу виховання ціннісного ставлення до людини у контексті сучасних вимог до виховання, системності і неперервності підготовки вчителів, розвитку їх творчого потенціалу і педагогічної ініціативи, врахування життєвого і професійного досвіду вчителя, інтересів і психологічних особливостей усіх учасників виховного процесу, доцільного вибору форм і методів виховання, надання переваги сучасним, інноваційним.
Критерієм вихованості ціннісного ставлення до людини вчителя є піклування людини про людину, людяність, справедливість, відповідальність, толерантність, повага гідності дитини, визнання особистісних пріоритетів дитини; емоційна  чутливість до сприйняття моральних цінностей педагогічної професії; емпатія; готовність до морального вибору; тактовність, вольова регуляція; дотримання учительської етики; уміння діяти в конфліктних ситуаціях.
Виховання ціннісного ставлення до людини у молодших школярів – процес складний і довготривалий, який потребує постійної уваги учителя. Учитель має знати умови, у яких живе дитина, сприяти його хорошому самопочуттю, задовольняти його інтереси та розвивати здібності. Школяр має себе почувати захищеним від несправедливості та образ вчителя слід бачити його таким, яким він є, небайдужим учителю і однокласникам. Він має цінувати інтересами спільної справи, а це вимагає уміння допомагати своїм друзям та цінувати їх.
Всі питання, які стосуються виховання ціннісного ставлення до людини, вчитель здійснює у взаємозв’язку і на уроках і в позакласній роботі, реалізуючи таким чином принцип взаємозв’язку навчальної і позаурочної діяльності. Учитель уважно спрямовує взаємостосунки дітей, звертає їх увагу на прояв людяності, справедливості, відповідальності, толерантності, гідності, забезпечуючи позитивний вплив дітей один на одного, незалежно від національності, статі, шкільної успішності. Таким чином закладаються основи ціннісного ставлення до людини у молодших школярів.
Важливою умовою виховання ціннісного ставлення до людини в учнів 1 – 4-их класів є загальний моральний клімат у класі і школі, стиль ставлень між учителем і дітьми, дитячі взаємостосунки. Обстановка взаємного піклування і уваги, доброзичливості і вимогливості, де кожний школяр відчуває себе рівноправним членом колективу, сприяє розвитку гідності і виправленню недоліків школярів.
Певне значення у вихованні ціннісного ставлення до людини у молодших школярів має особистий приклад учителя, його ставлення до дітей. Навіть у дрібничках, у манерах діти намагаються копіювати свого учителя. „Виховний успіх чи неуспіх педагога у взаємодії з дітьми багато в чому залежить від його особистісних якостей” [1, С. 92] Якщо між учителем і учнями душевні, чуйні, добрі стосунки, так і учні класу ставляться один до одного. У основі гуманістичного стилю лежить оптимізм учителя, його безмежна віра в можливості кожного учня. Стиль відносин педагога з дітьми виявляється, перш за все, у змісті його вимог, у системі стимулювання і оцінки діяльності дітей. „Вчитель повинен розуміти і співпереживати іншим та приділяти увагу своєму власному внутрішньому світу”[2, С.41]. Молодші школярі надзвичайно чутливі до думки свого учителя, тому кожну оцінку педагогові слід добре обдумувати. Учителеві слід уникати загальних оцінок особистості учня, ставитись однаково до кожного із них, не можна підганяти дітей під один стандарт і не ділити на „хороших” і „поганих”. Школяра можна хвалити або сварити за його вчинки, за засвоєння ним тих чи інших знань і навичок, але варто давати оцінку конкретному факту, не переносити її на особистість вихованця. І розумно чинить той учитель, який, хоча і відчуває роздратування у ставленні до якоїсь дитини, але не звинувачує її, а стримує себе, проявляючи витримку і терпіння; намагається з’ясувати мотиви такої поведінки дитини, і, використовуючи різноманітні засоби, терпляче розв’язує дану проблему.
На основі концептуальних положень гуманістичної етики, розроблена нами програма, що передбачала проведення певної підготовчої роботи з учителями експериментальних класів (участь у роботі творчих груп, виступ на конференціях, педагогічних і координаційних радах, засіданнях методичних об’єднань вчителів і класоводів, вихователів ГПД, співбесіди та семінари-практикуми, методичні меседжі тощо).
Наведемо тематику розглянутих питань:
1.     Теоретичні засади виховання ціннісного ставлення до людини.
2.     Філософсько-методологічні основи виховання ціннісного ставлення до людини у дітей.
3.     Психолого-педагогічні особливості молодших школярів для виховання ціннісного ставлення до людини.
4.     Сутність та структура ціннісного ставлення до людини у молодших школярів.
5.     Критерії та показники виховання ціннісного ставлення до людини у молодших школярів.
6.     Теоретичне моделювання процесу виховання ціннісного ставлення до людини у молодших школярів.
7.     Розробка позакласних заходів та діагностичних засобів з виховання ціннісного ставлення до людини в учнів 1 – 4-их класів.
8.     Вивчення стану вихованості ціннісного ставлення до людини у молодших школярів.
9.     Роль сучасної сім’ї у вихованні ціннісного ставлення до людини у молодших школярів.
10.  Ігрові технології для виховання ціннісного ставлення до людини у дітей.
11. Педагогічний такт та гуманістична спрямованість вчителя.
12. Використання інноваційних  технологій і методик у вихованні молодших школярів ціннісного ставлення до людини: (критичне мислення, ейдетика, філософія для дітей, казкотерапія та ін..)
Наведемо тематику семінарських і практичних занять, які проводилися на формувальному етапі роботи у НВК: ЗОШ №34 ліцей „Сучасник” Кіровоградської міської ради.
1.     Словникові визначення якостей: людяність, толерантність, відповідальність, справедливість, повага гідності.
         2. Базові ідеї використання навчально-виховного потенціалу у       вихованні ціннісного ставлення до людини в молодших школярів.
3.  Діагностичні методи комплексного вивчення стану вихованості   ціннісного ставлення до людини у молодших школярів.
4. Педагогічні умови та засоби виховання ціннісного ставлення до людини в молодших школярів.
5. Виховний потенціал уроків „Літературного читання”.
6. Ігрові технології для виховання ціннісного ставлення до людини у    молодших школярів.
         7. Ігрові вправи для взаємостосунків з колегами у педагогічному колективі.
         8. Психологічні методи оптимізації взаємодій з батьками учнів.
У НВК: ЗОШ №16, НВК: ЗОШ №26,  НВК: ЗОШ №29, НВК: ЗОШ №34 міста Кіровограда працювали чотири творчі підгрупи. Перша підгрупа при  НВК: ЗОШ№16 працювала над проблемою „Аксіологічний аспект виховання ціннісного ставлення до людини в молодших школярів”.
Питаннями до розгляду були:
1.     Формування морально-етичних цінностей у підростаючого покоління.
2.     Ціннісні орієнтації сучасного школяра.
3.     Ціннісне ставлення до людини, як умова саморозвитку.
4.     Проблема виховання емоційно-ціннісного ставлення у молодших школярів.
5.     Шкільні традиції з виховання ціннісного ставлення до людини в молодших школярів.
Друга творча підгрупа при НВК: ЗОШ №26,   опрацьовувала проблему „Інтерактивні методи виховання школярів”.
Розглядалися наступні питання:
1.     Характеристика інтерактивних технологій виховання.
2.     Види і форми інтерактивних методів виховання.
3.     Психолого-педагогічні умови організації інтерактивного виховання.
4.     Функції і роль вчителя у інтерактивному вихованні.
5.     Ризик та труднощі вчителя у використанні інтерактивного виховання.
Третя творча підгрупа при НВК: ЗОШ №29 розробляла проблему „Педагогічна трансформація шкільного виховання”.
У центрі уваги були наступні питання:
1. Новий напрям шкільного виховання.
2. Ціннісне ставлення як зміст виховання.
3. Програма виховання як ключовий елемент нового виховання. (За Щурковою Н.Є.)
4. Золоті розсипи педагогічних ідей Василя Сухомлинського з виховання ціннісного ставлення до людини.
5. Школяр як суб’єкт самовдосконалення.
         Четверта творча підгрупа при НВК: ЗОШ №34 досліджувала питання „Школа – основний інститут виховання людяності”.
Питання до розгляду:
         1 Професійні якості, уміння та особистісні особливості вчителя, що сприяють підвищенню виховного впливу.
         2. Профілактика конфліктів та ефективні способи їх вирішення.
         3. Ігрові методи розв’язання конфліктів.
         4. Використання морально-етичних ситуацій у морально-етичному вихованні.
         5. Сім’я, як дзеркало виховання ціннісного ставлення до людини.
         На педагогічній раді кожна творча підгрупа розкривала свою проблему,  аналізувалися досягнення з означеної проблеми, робили висновки, приймалися рішення. Рішенням педради визначалася система заходів, запропонованих усіма робочими підгрупами, що використовувалася у педагогічній практиці.
У „педагогічних меседжах” брали участь учителів НВК ЗОШ №34 та  ЗОШ І – ІІІ ступенів №29 м. Кіровограда. Проводились конкурси „Подаруй радість іншим”, „Не соромся доброти своєї”, „Коли ми разом”, ігри-формули „Любов до учнів”, „Спокій, стабільність, впевненість у собі”, зібрано „Скриньку добрих порад”, „Перлинки педагогічного досвіду”.
           Літературне читання займає особливе місце у системі гуманітарної освіти учнів 1 – 4-их класів. На думку О.Я. Савченко великі можливості для духовно-морального виховання містять програми і зміст підручників з літературного читання.  „Особливу роль у духовному і морально-етичному вихованні відіграють уроки читання. У дітей цього віку досвід міжособистісних стосунків обмежений вузьким колом зв’язків з довкіллям. Читання художніх творів, у яких розкривається світ переживань, думок, мрій людини, розширює життєвий досвід, сприяє усвідомленню ними цінностей, норм поведінки, які підтримуються суспільством. Це зміцнює природне бажання дитини ставати кращою” [4, С.122].
Літературне читання – один із основних предметів у системі підготовки молодшого школяра, який формує уміння сприймати сучасний світ у всіх його складнощах і протиріччях, сприяє загальному розвитку і виховує дитину, допомагаючи звернутися до себе, до власної гідності і недолікам.
У пояснювальні записці програми з літературного читання  для початкової школи зазначається: „Під час навчання відбувається становлення і розвиток якостей дитини-читача; формуються морально-естетичні уявлення і поняття, збагачуються почуття”. [3, С.71].
           Учителями обласної творчої групи була проведена панорама педагогічної майстерності з означеної проблеми. Наприклад: вчителька гімназії №5 ім. Тараса Шевченка м. Кіровограда Коваленко  Н.І. у 1-му класі на уроці навчання грамоти за змістом тексту „Театр” (Вашуленко М.С. Буквар: підручн. для 1 кл. загальноосвіт. навч. закл. – К.: Видавничий дім „Освіта”, 2012. – 152с. С. 64) створила певну модель поведінки дитини молодшого шкільного віку у конкретній життєвій ситуації для осмислення першокласниками суті моральних правил поводження у театрі. Більшість учнів активно аналізували свої та чужі вчинки. Вчителька колегіуму № 11 м. Кіровограда Зеленяк Н.М. на уроці у 3-му класі з теми: „Навіщо бути добрим”  за книгою Є. Кононенко „Неля, яка ходила по стелі”, виховні цілі уроку реалізувала через зміст твору. Учні вчилися людяності, тактовності, терпимості, доброзичливості один до одного та як уникати проявам агресії, вчилися вибачати  та вибачатися. Розуміння головної думки твору – це те, раді чого здійснюється аналіз. Аналізуючи текст оповідання, вчитель спиралася, на розвиток подій описаних в оповіданні і разом з учнями здійснювала характеристику героям твору. Ставлення автора до героїв, подій розкривали поступово. Учні давали відповідь на наступні запитання: „Як автор ставиться до свого героя?  В чому це проявляється?”, „Що допомагає зрозуміти героя опис його зовнішності”, „Чому і для чого автор розповів нам про ці події?”, „Над чим заставляє нас задуматися  даний твір?”. „Уявіть, що ви можете поспілкуватися з героями. Які б слова ви хотіли б їм сказати?”
           Вчителька ЗОШ №7 м. Кіоровограда Стукаленко О.П. на уроці з позакласного читання 4-му класі під час знайомства з казками О.С. Пушкіна виховувала почуття співпереживання, добросердечності, взаємодопомоги. Протягом усього уроку вчителька звертала увагу на толерантне ставлення один до одного, на вчинки героїв казок О.С. Пушкіна, на моральні стосунки у сім’ї поета, що є прикладом для наслідування. Коли учні оцінюють поведінку героїв словами „вчинив погано” „поступив добре”. Вчителька допомагала учням висловити думку більш точніше і конкретніше, своїми запитаннями сприяла усвідомленню морального вчинку і почуття героя. Вчителька ЗОШ№ 4 м. Кіровограда Марченко І.В. провела виховну годину у 2-му класі на тему: „Всі люди добрі… Всі люди злі…” Під час заняття вчителька формувала уявлення в учнів про те, що у світі існує залежність між вчинками самої людини і ставленням інших людей до неї. Учні закріпили знання основних правил спілкування, уміння застосовувати їх на практиці, вчилися аналізувати власні і чужі дії, слова, вчинки, передбачали їх наслідки, висловлювали оцінні судження, виражали позитивні почуття. Вчителька вдало використала мультфільм „Крихітка Єнот”. Перед переглядом мультфільму попросила учнів вслухатись у слова головного героя, можливо вони вас схвилюють. Учні зрозуміли, що доброта оточуючого світу залежить саме від них самих. На етапі рефлексії, учні під час „Вільного письма” висловили такі думки: Світлана „Я буду дарувати іншим часточку своєї душі…” Богдан „Я буду робити тільки добро для інших, буду більше допомагати слабким”, Тетяна „Я буду милосердною і більше буду задумуватися над тим, що і як сказати і зробити”.
Всі учасники творчої групи дійшли єдиної згоди, що слід думати не лише про моральний зміст навчальних, але й про педагогічні технології, що дозволять здійснити взаємозв’язок моральних знань та уявлень, отриманих на уроці, з їх  щоденною життєдіяльністю, що формують досвід моральної поведінки школярів.
Аналіз контрольних зрізів свідчить, що вчителі  здійснюючи виховання ціннісного ставлення до людини у молодших школярів користувалися обміном досвіду, взаємовідвідування уроків, позакласних заходів, проводили акцій, обміном ресурсами: ІКТ, посібниками, довідниками, участь у тренінгах, майстер-класах, презентації проведених заходів, випуск методичного посібника, телефонні консультації, підбір текстів для читання, підбір хвилинок з каліграфії, морально-етичних ситуацій, впровадження проектної діяльності, участь у семінарах-практикумах, вивчення думки батьків, тренінги для батьків, аналіз педагогічних помилок. Самостійну роботу вчителя оптимізували також запропоновані нами методичні матеріали щодо організації виховної роботи у початковій школі, програми „Виховання ціннісного ставлення до людини у молодших школярів” та зразки занять, програма роботи з батьками, тексти для читання у сімейному колі, морально етичні ситуації, зразки та опис інноваційних технологій та методичних рекомендацій, індивідуальна робота з виховання ціннісного ставлення до людини у молодших школярів у навчально-виховному процесі, інструкції щодо проведення діагностики та використання програми спостереження.
Проведене дослідження не вичерпує багатогранності теоретичних і практичних пошуків розв’язання проблеми. Перспективним вважаємо вивчення взаємозв’язку навчально-виховної роботи з виховання ціннісного ставлення до людини у молодших школярів; підвищення ефективності післядипломної педагогічної освіти з означеної проблеми.
Література
1. Бех І.Д. Особистість у просторі духовного розвитку : навч. пособ. ⁄ І.Д. Бех. – К. : Академвидав, 2012. – 256 с. – (Серія „Альма-матер”)
2. Инновационные направления в развитии системы воспитания. Методическое пособие ⁄В.П. Сергеева, Б.А. Кирмасов, Л.С. Подымова, Г.В. Сороковых и др.; под. ред. В.П. Сергеевой. – М. : УЦ „Перспектива”, 2012. – 248 с.
3.1. Навчальні програми для загальноосвітніх навч. закл. із навчанням українською мовою. 1 – 4 класи. – К.: Видавничий дім „Освіта”, 2012. – 392 с.
4.2. Савченко О.Я. Виховний потенціал початкової освіти: посібник для вчителів і методистів початкового навчання / О.Я.Савченко. – 2-ге вид., переробл. – К.: Богданова А.М. М., 2009. – 226с.
5.3. Синиця І.О. Педагогічний такт і майстерність учителя К.: Рад. шк.. 1981  256 с.

6.4. Щуркова Н.Е., Мухин М.И., Желаннова А.В. Новое воспитание в новой школе ⁄ Под общ. Ред.. Н.Е. Щурковой. – М.: АРКТИ, 2012. – 264 с. 

Немає коментарів:

Дописати коментар