середу, 23 березня 2016 р.

Вчимося мистецтву робити компліменти

Вчимося мистецтву робити компліменти
Мета: формувати навички ввічливого спілкування з оточуючими та уміння виявляти ввічливість до людей. Розвивати у дітей вміння робити оточуючим людям приємне, висловлювати компліменти. Виховувати у дітей потребу у гармонійних стосунках.
Обладнання: квіточка-семипелюсточка, музичний супровід, листівки.
Хід заняття
1.    Привітання
Другу руку простягнемо,
посмішку усім пошлемо.
Добрий ранок!
Добрий день!
Нашу зустріч розпочнемо!
2.    Оголошення теми і мети заняття
Словничок етичної граматики
Комплімент – вияв ґречності, підкреслювання гарних якостей у співрозмовника, словесна люб’язність,  приємні слова.
Пантоміма – виразний жест руки, рух людського тіла, що служить засобом передавання думки, спілкування між людьми.
Жести рухи тіла чи рук, що супроводжують мовлення або замінють його.
Учитель: Сьогодні будемо вчитися робити оточуючим людям приємне, висловлювати компліменти.
3. Дискусія
Учитель: Для початку поговоримо з вами про те, як звичайно вітають один одного люди.
- Як вітають один одного учні нашого класу, коли приходять уранці до школи?
- Хто з вас бажає продемонструвати звичайне рукостискання?
- А хто знає інший спосіб вітання?
Продовження додатку Р
4.     Вправа „Привітання без слів”
– Мені хочеться, щоб ви зараз придумали незвичні й смішні привітання, які б ми змогли використовувати найближчим часом. Ваші привітання мають бути досить простими для запам’ятовування і веселими, щоб нам хотілося саме так тиснути руку один одному.
Діти, обравши собі партнера, рухаються по кімнаті та вітають один одного з допомогою жестів і пантоміми. У кінці вправи підводяться підсумки: хто з дітей знайшов найоригінальніший спосіб привітання.
5. Бесіда за темою
Учитель: Ви продемонстрували форму спілкування без слів.
-         У чому переваги такого жартівливого привітання?
-         Який спосіб рукостискання вам здається найвеселішим?
-         Перерахуйте всі слова-вітання, які ви знаєте.
-         Як вітають один одного діти й дорослі в інших країнах?
-         Від кого ви чули компліменти?
-    Які компліменти вам роблять тато, мама?
-         Які компліменти вам доводилося чути в нашому класі?
-         Який комплімент ви в останній раз чули від учителя?
-         Чи робите ви самі собі компліменти?
-         Кому останньому ви висловили комплімент?
-         Що краще – комплімент з приводу зовнішнього вигляду чи з приводу характеру?
-         Чи потрібно людям постійно чути компліменти на свою адресу? Чому?
6. Гра „Добре слово, що ясний день”
Учитель тримає квіточку-семицвіточку. Відриваючи пелюсточку, промовляє: „Лети, лети, пелюсточок… . Зроби так, щоб Аня Андрійку сказала добрі слова”.
- Придумайте комплімент, який би стосувався якостей, вчинків і відзначав доброту,  розум,  чуйність.  Компліменти,  які  стосуються зовнішнього вигляду
Продовження додатку Р
відкладемо до наступного разу. Ви можете підготувати такий комплімент, на який ваш однокласник „заслужив”.
(Учні, яким був адресований комплімент, можуть висловити зустрічний комплімент. Учитель звертає увагу на те, що добрі слова необхідно промовляти, дивлячись у вічі та з посмішкою).
- Чи приємно отримувати компліменти? Чому?
- Давайте домовимось говорити тільки добрі слова, щоб завжди у всіх був гарний настрій.
7. Робота над прислів’ями
- Поясніть зміст наведених прислів’їв:
Слова щирого вітання дорожчі за частування.
Одне приємне слово – наче сад цвіте.
Ввічливих і лагідних скрізь шанують.
8. Фізкультхвилинка
                                        Буратіно потягнувся,
                                         Раз зігнувся, два зігнувся.
                                         Руки в сторони розвів,
                                         Ключик, видно, не знайшов.
                                         А щоб ключика дістати,
                                         Потрібно навшпиньки встати.
9. Вправа „Комплімент в уяві”
Вправа проводиться під музичний супровід для релаксації. Дітям пропонується сісти зручніше на стільчиках, зажмурити очі і розслабитися. „Пригадайте, як колись ви засмутили чи розлютили кого-небудь із рідних… Як це було? Чи хотіли ви цього, чи все відбулося випадково? Як ви почували себе у цю хвилину, коли рідні проявляли негативні емоції?”
- А зараз пригадайте, як ви зробили щось приємне тій самій людині, яка образилась на вас…  Пригадайте, як вона після цього посміхалася, як їй було добре. Що ви відчуваєте зараз? Увійдіть знову в цю ситуацію і спробуйте дещо
Продовження додатку Р
змінити її: скажіть вашій близькій людині комплімент, нехай їй буде ще приємніше… Що вона вам відповіла б?
10. Вправа „Портрет мого друга”
Розрізають листівку ламаною лінією. Учні знаходять свою половинку. Знайшовши, малюють якнайкраще портрет один одного. Після завершення малювання портретів учні оформляють „галерею”. І на завершення всі учні пишуть біля портретів компліменти своїм однокласникам.
11. Вправа „Мікрофон” (Рефлексія)
Учитель: Закінчіть речення:
- Сьогодні на занятті я дізнався (дізналася)…
- На мій погляд, для мене корисним було…
- Мені особливо сподобалось…
- Для себе я зрозумів (зрозуміла), що…

Домашнє завдання: Кожного дня протягом тижня висловлювати не менше трьох компліментів, адресованих різним людям.
Третяк Ольга Петрівна старший викладач кафедри дошкільної та початкової освіти, кандидат педагогічних наук КЗ «Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського»

Вплив характеру родинних стосунків на формування у дітей молодшого шкільного віку ціннісного ставлення до людини

        Виховання ціннісного ставлення до людини у молодших школярів не можливе без участі батьків, які є першими вихователями дитини, чия думка і приклад є орієнтиром у їхній поведінці та у ставленні до інших. Сім’я дає дитині важливий досвід взаємодії з людьми і є тим унікальним виховним середовищем, де вона вчиться людяності, толерантності, любові і повазі до близьких та оточуючих людей, турботливому, відповідальному ставленню до інших. У вихованні ціннісного ставлення до людини велике значення має особистий приклад батьків, близьких людей, а також та атмосфера, в якій зростає дитина, стосунки дорослих, їхнє ставлення один до одного, до старших і молодших членів сім’ї, а також до інших людей. У спілкуванні з близькими людьми, у дітей формуються  уявлення про себе, як людину гідну поваги, любові, визнання, а також про інших людей та ціннісне ставлення до них. „Провідними принципами у визначенні змісту, форм і методів виховання є: любов до дитини, доброзичливість і гуманізм у взаємовідносинах з людьми, оптимізм і життєлюбство” [3, c. 123].
На зламі епох і в боротьбі за виживання країни, нації, саме родина виступає тим соціальним інститутом, який забезпечує прищеплення гуманістичних цінностей власним прикладом. Сучасна родина бере активну участь у житті суспільства, про що свідчать її різноманітні звʼязки та функції. Серед яких слід відмітити наступні:
-Репродуктивна, як відтворення генофонду нації;
           -Виховання підростаючого покоління, передача життєвого досвіду;
            -Виживання за несприятливих умов, збереження спадкоємності;
            -Життєвої активності, що виявляється у громадській діяльності, допомозі іншим, у взаємодії з оточуючим світом;
              -Регулятивна, що забезпечується конституційними правами і свободою, ціннісним ставленням до людини.
Ціннісне ставлення до людини визначає свідомий, вибірковий, побудований на індивідуальному досвіді психологічний зв’язок людини з різними сторонами буття, значущими для неї. Це виявляється у вчинках, реакціях та переживаннях індивіда, які формуються в процесі різноманітної життєдіяльності.
Такі ціннісні ставлення формуються у результаті всього розвитку особистості, її виховання і самовиховання. В залежності від особистісної значущості гуманістичних цінностей можна виділити не лише ієрархію цінностей, а й їх вплив на ставлення до людей.
Ціннісне ставлення до людини виявляється у різних сферах життєдіяльності особистості, що відображає погляди людини, її пріоритети у реальній поведінці, тоді як сама особистість може одночасно виступати суб’єктом у різних сферах діяльності.
Ціннісне ставлення до людини у молодших школярів – це визнання людини найвищою цінністю. Воно виявляється у людяності, гідності, справедливості, толерантності, відповідальності та спонукає дитину до відповідних вчинків.
Для дітей молодшого шкільного віку батьки є прикладом того, як потрібно поводитись у суспільстві, ставитись до знайомих і незнайомих людей і в першу чергу до себе. Саме у спілкуванні з близькими людьми у дітей формуються уявлення про себе як людину гідну поваги, любові, визнання. Діти молодшого шкільного віку дуже чутливі і, навіть, залежні від думки дорослих, старших братиків і сестричок. У дитини, яка переживає насмішки, кепкування на свою адресу з боку старших дітей закладаються комплекси  та невпевненість у собі, які дуже важко подолати впродовж життя. Тому батькам потрібно звертати увагу на стосунки дітей у сімʼї, якщо дитина не одна. У жодному разі не повинен мати місця дитячий фаворитизм, коли одну дитину люблять більше, ніж іншу, коли одну дитину вважають обдарованою, а іншу невдахою, коли для одної дитини створюються усі умови для саморозвитку, а для інших – ні. Це закладає глибинний конфлікт у стосунки дітей, нездорове суперництво і змагання за любов батьків. Набагато важливіше привчати дітей піклуватись один про одного і про інших членів родини.
Але й у сімʼях, де зростає одна дитина теж існує чимало проблем, які ілюструють наведені нижче ситуації.
Ситуація 1.
Маринка єдина дитина у сімʼї. То ж тато і мама, дідусі і бабусі всіляко намагалися догодити „своїй лялечці”. Усе найкраще лише для Маринки: найкращі цукерки, іграшки, сукенки, книжки, розваги. Здавалось дорослі лише того й чекали, щоб втілити у життя кожне бажання чи забаганку маленької принцеси. Лише б вона була б щаслива, найкраща, сама най-най-най. От Маринка і пішла в школу, з найкращим портфелем, у найкращій формі. Дівчинка щодня вередувала не хочу сидіти за партою з Васильком, хочу з Лесею. І біжать батьки просять вчительку пересадити Маринку до Лесі. І знову: «Не хочу сидіти з Лесею, вона погана. Хочу, щоб мене пересадили до Алінки». І так без кінця. Дали Маринці доручення витерти дошку, дівчинка розплакалася: «Хіба я Вам наймичка». Біжать дідусі і бабусі в школу: «Скільки потрібно заплатити, щоб дівчинку не турбували». А домашні завдання для Маринки теж ніхто не відміняв. Пише Маринка букви у зошиті і плаче. Сльози капають на сторінку і букви розпливаються. Сидить бабуся переписує зошит Маринки, завтра ж у школу…
-         Як Ви думаєте, до чого може призвести надмірна любов родини до Маринки?
-         Чи буде Маринка ціннісно ставитись до інших людей?
-         Як можна виправити ситуацію? Що би Ви порадили батькам?

Ситуація 2.
Степанкові шість років, але здається, що хлопчик набагато старший. Він уважно слухає учителя на уроці, старанно виконує домашні завдання. Боїться припуститися помилки в усній відповіді чи письмових завданнях. Завжди благає вчителя не ставити „поганих оцінок” у щоденник. Удома батько намагається зі Степанка виховати «справжнього мужика», а тому не церемониться з сином: забув винести мусор – «у куток»; не склав належним чином свої речі – «збирай на коридорі, щоб сусіди бачили»; не вивчив урок – « Вітамін «Р» або ремінець», набили хлопці у дворі – « Вітамін «Р», щоб наступного разу здачі давав, не має чого батькові скаржитися». Підійде Степанко до матері, а та лише головою похитає: «Слухайся батька».
Мріяв Степанко грати на скрипці, бо понад усе любить музику. Але тато записав Степанка на секцію з боксу. «Нехай мужиком росте, а не розмазнею». Отак живе Степанко, як йому скажуть і мріє, що коли виросте великим, неодмінно навчиться грати на скрипці, бо йому здається, що в ній живе людська душа.
-         Подумайте, чи правильну позицію зайняли батьки Степанка?
-         Яким чином таке виховання може вплинути на дитину?
-         Що би Ви порадили батькам Степанка?
Як видно з наведених ситуацій дітям шкодить як надмірна любов з її зверхопікуванням, потуранням, так і надмірна суровість у ставленні до дитини, які у кінцевому підсумку негативно позначаються на адекватному ставленні до себе і до інших людей.
Окрім того, на ціннісне ставлення до людини у  молодших школярів впливає і те, як батьки ставляться один до одного, чи турбуються один про одного, чи знаходять слова любові, ніжності, підтримки.
      В активі українського народу є чимало слів, за допомогою яких дорослі виявляють свою любов до дитини і до інших членів родини:
Для дівчинки: донечка, доця, сонечко, квіточка, помічниця, панночка
Для хлопчика: синочок, синок, голубчик, хлопчик, захисник, козак, сокіл, орел
Для мами: кохана, люба, мила, серденько, матуся, мамуня
Для тата: коханий, любий, милий. татусь, татко
Для бабусі: бабуся, бабця, бабуня
Для дідуся: дідусь, дідуньо
     Такі звертання дають змогу кожному відчути себе любимим, потрібним у родині, а це є важливим кроком до виховання у дітей молодшого шкільного віку ціннісного ставлення до людини, усвідомлення себе особистістю.
Варто знати!
За правилами етикету, своїх дружину, чоловіка, дочку, сина представляємо словами: «Моя дружина», «Моя донька». Тоді як знайомство з матір'ю і батьком - виключення з цього правила: усіх знайомих представляємо батькам, а не навпаки.
Водночас, любов до людей, основи справжнього гуманізму народжуються у сімʼї, проростають з того, як батьки ставляться до інших людей, своїх сусідів, їхніх проблем, чужого горя.
Так, О. Вишневський у праці „Теоретичні основи сучасної української педагогіки”, визначають віру в людину основою ціннісного ставлення до неї. Педагог добре розуміє актуальність ціннісного виховання до іншої людини: „Тільки людина, яка любить людей, може відкрити в них добро і вказати на нього іншим. Водночас згубним є, коли демонструємо свою нелюбов до інших людей, коли говоримо при дітях погані речі про своїх сусідів, коли робимо вигляд, ніби у світі панує лише зло” [2, с. 386].
Ціннісному ставленню до інших також шкодять підозра, сумнів, несправедливі звинувачення. Тому дорослим важливо тепло говорити про близьких і сусідів, завжди виявляти турботу і увагу, що  буде для дітей найкращим прикладом і привчить їх відповідно ставитись до оточуючих.
Не до кінця вирішеною залишається проблема авторитарного стилю виховання у сім’ї, за якого батьки вимагають від дітей послуху, відмови від власних інтересів, повного підкорення. За таких умов дитина не відчуває ціннісного ставлення до себе, зрештою починає нехтувати правами інших людей. Негативно на ціннісному ставленні до людини  позначаються і сімейні конфлікти. Непорозуміння між батьками, їхнє прагнення, щоб дитина визнала правоту одного з батьків є ще одним негативним чинником у вихованні ціннісного ставлення до людини. Цілком зрозуміло, що у кожній сім’ї можуть траплятися непорозуміння, але вони не повинні зачіпати дитину та її інтереси. Навпаки, стосунки батьків мають бути прикладом любові, турботи, відповідальності для дітей, вчити їх поважати інтереси і думку іншого.
До негативних чинників можна також віднести надмірну зайнятість батьків, які приносять в жертву професійній кар’єрі можливість самостійно виховувати дітей. Діти в таких родинах, як правило, добре матеріально забезпечені, але позбавлені батьківського тепла, любові, безпосереднього спілкування. Ці функції перебирають няні, гувернери та ін., зрештою, діти звинувачуватимуть батьків у відчуженості від власного життя, своїй нереалізованості та ін.
Неприпустимо, щоб дитина переживала у сім’ї приниження і образи. Найчастіше батьки не усвідомлюють тих негативних наслідків, до яких можуть призвести їхні негативні оцінки на адресу власних дітей: „ледащо, дурень, забіяка, бруднуля, нездара тощо.
Критика і засудження у сім’ї інших людей, висунення на перший план матеріальних цінностей і зневага до цінностей духовних, грубість та жорстокість з дітьми, ігнорування їх, байдужість до їх інтересів та потреб – ось що неодмінно відгукнеться у майбутньому жорстокістю, агресією, нетерпимістю.
Серед негативних чинників – фізичні покарання, які є приниженням гідності дитини, виявом насиллям. Батько, який б’є, пробуджує до себе ворожі почуття. Переживаючи страх і ненависть, дитина й до інших людей ставитиметься агресивно. Розуміння цінності людського життя і повага до особистості закладаються саме у сім’ї.
„Якщо ми прагнемо виховати у дитини повагу до людської особистості, почуття морального обов’язку, ми мусимо бути для неї в усьому взірцем цих рис. Але якщо дитина бачить навколо себе, і зокрема у своїх  найближчих вихователів – батька й матері – замість поваги до особистості зневажливе ставлення, свавілля або принизливу покірність, то це призведе до негативних виховних наслідків” [1, с. 351]. Для молодших школярів надзвичайно важливо відчувати порозуміння батьків між собою. Негативно позначаються на вихованні ціннісного ставлення до людини пліткування дорослих у присутності дитини, осуд, негативне оцінювання, брутальність, вияснення стосунків, підозри та взаємні обвинувачення. Здоровий мікроклімат, як невидимий результат взаємодії багатьох чинників: вихованості самих батьків, характер стосунків між членами сім’ї, культури домашнього побуту, організованості сімейного колективу, його традицій тощо [4, с. 90].
Діти молодшого шкільного віку потребують особливої уваги у вихованні ціннісного ставлення до іншої людини, оскільки саме цей період є найбільш сенситивним у плані засвоєння гуманістичних цінностей, що визначають стосунки з людьми. Діти цього віку емоційно сприймають те, як до них ставляться інші люди і прагнуть гармонійних стосунків з оточуючими.
Батькам слід враховувати, що діти молодшого шкільного віку повністю довіряють дорослим, і дотримуються загальноприйнятих моральних норм. При цьому вони відрізняються безкомпромісністю до інших у моральних вимогах. Таким чином, саме у молодшому шкільному віці виникають можливості для систематичного і послідовного морального виховання дітей, а також виховання у них ціннісного ставлення до людини,  чому шкодить маніпулювання, яке є досить поширеним явищем у родинному вихованні, як дорослих дітьми, так і дітей дорослими. Тому батькам слід добре обдумати та проаналізувати причини виникнення такого маніпулювання, його цілі, засоби, прийоми і можливі наслідки. Варто усвідомити, що подібне маніпулювання шкодить вихованню ціннісного ставлення до людини, оскільки перетворює дорослого чи дитину на засіб.
Надзвичайно значущою вбачається проблема батьківської любові і те, якою вона має бути: сліпою, коли батьки завжди на стороні дитини, щоб та не скоїла чи об’єктивною, коли дитину сприймають такою, якою вона є, з „плюсами” і „мінусами”, що допоможе створити такі умови, щоб дитина захотіла стати кращою, ніж вона є.
 Також важливим є те як дитина сприймає батьківську любов, щоб вчилася не лише приймати, але і віддавати любов. Тому батькам потрібно створювати у родині такі ситуації, щоб дитина вчилася про когось турбуватися, допомагати, тобто дієво виявляти своє ціннісне ставлення до інших. Невихованість ціннісного ставлення до оточуючих у дітей може обернутися для батьків самотністю, полишеністю сам на сам зі своїми проблемами, невдоволеністю собою, невиконаним батьківським обов’язком.
Одним із шляхів подолання маніпулювання є уміння протистояти йому, уміння сказати „ні” чи вирішити цю проблему на паритетних засадах. Тож  і батьки і діти повинні навчитися поводитися так, щоб не стати засобом . Діти разом з батьками можуть переглянути короткометражні фільми кіножурналу „Єралаш”, перечитати байки Л.Глібова, в яких показано, до яких негативних наслідків може призвести хитрування, бажання використати когось у своїх цілях чи поставити у незручне становище, з подальшим обговоренням.
Ціннісне ставлення до іншої людини діти засвоюють також у грі. У процесі ігрової діяльності у молодших школярів формується орієнтація на загальний зміст людських взаємин і стереотипів поведінки через взаємодію партнерства і лідерства спостерігається зорієнтованість на певний стиль поведінки і взаємодії. Гра допомагає дітям краще виразити власні почуття, розв’язати внутрішні конфлікти, опанувати правила етикету, отримати досвід конструктивної взаємодії, позитивно сприймати оточуючих, що є підґрунтям ціннісного ставлення один до одного. Ціннісне ставлення до людини − важлива загальнолюдська цінність. Ставлення до людей складає основну канву людського життя, її стрижень. Те, чого варта людина, визначається її ставленням до інших.
Пропонуємо організувати родинні ігри, які допоможуть покращити соціально-психологічний клімат членів сім’ї та їх взаємостосунки.
Гра «Анонімний список притензій». Увечері кожний член сім’ї кидає у поштову скриньку конверт, у якому він висловлює свої претензії  до інших членів сім’ї. У визначений день конверти відкриваються і всі претензії зачитуються вслух. Члени сім’ї  дізнаються про ставлення до них. Якщо хтось із членів сім’ї став центром уваги і йому висловлено претензії,  то варто замислитися і спробувати змінити свою поведінку та ставлення до інших.
Гра «Доньки-матері». Запропонуйте своїм дітям зіграти ролі батька і матері. А ви і ваш чоловік будуть грати ролі дітей. Зверніть увагу на те, як діти будуть грати вас, які особливості вашої поведінки, манеру спілкування вони запозичили у вас.
Гра «Ревізія» Запропонуйте правило  обговорювати з чоловіком «проблеми тижня». Один раз у 5 – 6 днів організовуйте бесіду з приводу того, чим він задоволений і чим незадоволений. Із свого боку ви також у м’якій формі сформулюйте свої побажання до нього самого. Працюйте над собою!
Можна порадити також сімейне малювання. Запропонуйте дітям намалювати малюнок на тему «Моя сім’я». Зверніть увагу на те, яке місце на малюнку займає фігура матері та батька. Як вони будуть намальовані, з яким виразом обличчя? Де буде знаходитись дитина – близько до матері  або батька чи на відстані? Який сюжет буде на малюнку? Розміркування над цими питаннями допоможе усвідомити свою роль і місце у сім’ї та зрозуміти ставлення ваших дітей до вас.
Пам’ятка для батьків
-         Намагайтеся у всьому бути прикладом для Ваших дітей, активно розширюйте сферу ціннісного ставлення до оточуючих людей. Це можуть бути знайомі і незнайомі Вам люди.
-         Знаходіть час для спілкування зі своєю дитиною. Всіляко показуйте, що для Вас це приємно. Цікавтеся її життям. Не забудьте пригорнути дитину і посміхнутися їй.
-         Розмовляйте з дитиною на теми, які її хвилюють. Умійте слухати, не нав’язуючи своєї думки чи свого рішення. Не насміхайтеся і не глузуйте, бо ви ризикуєте втратити довіру.
-         Виявляйте повагу до гідності Вашої дитини. Ніколи не принижуйте. Не картайте її у присутності інших. Не переповідайте її секретів.
-         Завжди радьтеся зі своєю дитиною. Дитина відчуватиме свою значущість, що робитиме її більш відповідальною у прийнятті рішень.
-         Хваліть дитину за найменший успіх, однак пам’ятайте, що незаслужена похвала може стати причиною душевної ліні, а незаслужена критика позбавить дитину мотивації.
-         Якщо дитина щось зробила не так, розкажіть їй і про свої помилки у її віці, дайте шанс виправити свою помилку, зробіть так, щоб дитині це було не важко.
-         Робіть так, щоб дитина з радістю Вам допомагала, виявляла власну ініціативу.
-         Цінуйте своїх дружин, чоловіків, стареньких батьків, бо для дітей любов, яка панує у сім’ї є найкращим виявом ціннісного ставлення до людини.

Список використаних джерел:

1.     Бех І. Д. Виховання особистості : [підручник] / Іван Дмитрович Бех. – К. : Либідь, 2008. – 848 с
2.     Вишневський О. І. Теоретичні основи сучасної української педагогіки : Посібник [для студентів вищих навчальних закладів] / Омелян Вишневський. – Дрогобич : Коло, 2003. – 528 с.
3.     Постовий В. Г. Тенденції і пріоритети виховання дітей у сучасній сім’ї : [монографія] / Віктор Григорович Постовий. – К. : Інститут проблем виховання АПН України, 2006. – 190  с.
4.     Савченко О. Я. Навчально-виховне середовище сучасної школи: діалог з В. О. Сухомлинським / О. Я. Савченко // Науковий вісник Миколаївського державного універсету. Пеедагогічні науки: [збірник наукових праць / Миколаїв. держ. ун-т ім. В. О. Сухомлинського ; Редкол. : В. П. Андрущенко, І. Д. Бех, А. М. Богуш та ін. – Миколаїв, 2004. – Вип. 8. – С. 4–9.