Ставлення людини до самої себе.

Свято доброти

Тема 1. Зубів немає, а людину гризе.

Мета: Вміє пояснювати сутність поняття “совість”. Вчити усвідомлювати відповідальність за свої слова, вчинки перед іншими, собою. Вчити дітей активно вживати у своєму мовленні слова вибачення (в залежності від життєвої ситуації).

Хід заняття

І. Актуалізація знань учнів.

Спробуємо відгадати загадку Д.Білоуса:

Зубів немає, а людину гризе, що це є?

(Совість, сумління.)

а) бесіда з учнями про совість – „контролера”, регулятора людської поведінки, відповідальність кожної людини за свої слова, дії. Вчинки перед іншими, перед собою.

- Які почуття охоплюють людину совісну, якщо вона вчинила негідно? Що вона відчуває?

ІІ. Методика незакінченого оповідання. Читання оповідання В.Сухомлинського (на вибір “Як Павлик списав у Зіни задачу”, “Сором” або “Каяття”).

Каяття

Костя й Павло – брати. У неділю мати дала їм хлібину й сказала:

- Сходіть, хлопці, на пасіку до діда Юхима. Понесіть йому хліба й чисту сорочку.

Узяли вони хліб і чисту сорочку й рушили. Пасіку вивозили на літо до лісу, там і жив дід Юхим до осені.

Дідусь дуже зрадів, що хлопці прийшли. Він розповів їм про свою роботу, показав, як працюють бджоли.

А потім сів на пеньку та й каже:

Наливайте, хлопці, в тарілку меду та й їжте.

Хлопці швиденько налили меду повну тарілку. Розрізали хлібину, яку щойно дідові принесли, та й ну уминати.

Вони сиділи за столиком, мовчки вмочали у мед великі шматки хліба і їли. А дід сидів на пеньку й мовчав. На пасіці стало тихо, тільки чути було, як дзижчать бджоли.

Хлопці виїли мед. Від хлібини залишився маленький окраєць. А дід Юхим питає:

- Може, ще їстимете?

- Ні, спасибі, - кажуть хлопці й збираються йти.

Питання:

Чи сподобалась Вам, діти, поведінка Кості і Павла? Чому саме?

Чого мовчав дід весь час перебування хлопців у нього в гостях?

Як Ви гадаєте, чим міг би закінчити це оповідання автор?

Поміркуйте та закінчіть, як автор, це оповідання.

Вчитель заслуховує усі дитячі варіанти, а потім зачитує закінчення оповідання.

Дід усе на пеньку сидить, мовчить, інколи усміхається – немовби до власної думки.

Костя і Павло глянули на окраєць, що від хлібини лишився. Та й посхиляли голови, зніяковіли. Тихо сказали дідусеві “До побачення!” й рушили додому.

Як вийшли з лісу, посідали на стежці. І довго мовчали. Вони дивились на ліс, де з ранньої весни до пізньої осені живе дід Юхим.

Потім хлопці тяжко зітхнули, встали й пішли додому.

Питання:

1. Чого навчило Вас це оповідання?

2. Якими словами можна охарактеризувати поведінку хлопців на початку історії і наприкінці? Чи траплялось з Вами щось подібне в житті? Які почуття Ви переживали, чому?

3. Який життєвий урок від дідуся отримали хлопці?

ІІІ. 1. Етюд “Коли я був(ла) маленьким(ою) я …” (“Кошик гріхів” за Н.Щурковою). Розіграти етюд: “Одного разу, коли в був маленьким, я ...”

Використання прийому “Корзина гріхів”: напишіть на картці, що завжди примушує переживати сорому. Діти пишуть і кидають картки (анонімно) у “корзину”. Вчитель зачитує їх.

Розмова вчителя з дітьми відносно наших помилок у ставленні до інших людей.

- Навіщо ж людині совість, діти?

Позитивним є той факт, що діти активно включаються у виконання таких завдань, пригадують історії, які траплялися з ними, розмірковують над тим, що було болісним, неприємним колись (навіть у ранньому дитинстві), але за що й досі мучать докори сумління, совісті.

2. Тренувальна вправа по вживанню слів вибачення (тренінгова вправа).

Слова вибачення

Пробач(те)	Шкода
Даруй(те)	Я не хотів (ла) Вас скривдити.
Перепрошую	Мені прикро…
Вибач (те)	Я ненавмисне.
Прошу вибачення!	Я не можу не вибачитись.
Дозвольте попросити пробачення!	Мені дуже шкода, але…
Пробач(те)

Пам’ятка:	дякують кому?	а не кого?
	вибачають кому?
Дякую матусі, вибачаю братові.

Що треба зробити, якщо ти вчинив не по совісті? Як можна вибачитись перед іншими?

ІV. Рольова гра “Королівство Кривих Дзеркал” (аналіз ситуацій морально-етичного змісту), наприклад:

На перерві двоє однокласників побились і розбили ненавмисне шибку. Ти бачив, хто це зробив. Пролунав дзвінок, увійшла вчителька. Вона спитала: “Хто розбив шибку?” Всі мовчали. Ти …?

- Щоб повернутись з “Королівства Кривих Дзеркал”, куди потрапили герої прослуханої вами історії, що їм слід зробити? А тобі?

Етюд на висловлення емоцій провини й сорому.

“Поки мама не прийшла з роботи, брат з сестрою вирішили прибрати в своїй кімнаті. Але замість роботи пересварились і розлили воду з відра, розбили вазу. Раптом пролунав дзвінок у двері: на порозі – мама. Діти …?

V. Підсумок заняття.

- Може не треба бути совісною людиною? В житті: це так важко?

- Від чого нас може застерегти совість (сором, каяття)?

- Якими ми стаємо після таких переживань?

- Що означає вислів: “вчиняти по совісті”?

- Якою має бути совісна людина? (Складання павутинки):

          

Додаток до заняття.

                                                   ДВА ПІВНИКИ

Двійко півників – сіренький та біленький – чи то билися, чи то гралися. Витягуючи шиї, вони спершу завмерли, а далі рвучко, груди в груди наскакували одне на одного. Пір’я на їхніх шиях здиблювалось, і сонце лагідно висвічувало тонку, жовтеньку, ще курчачу шкірку. Коли ж вони стискалися грудьми, то навіть на якусь мить зависали в повітрі, щосили ляскаючи крилами та довбаючи одне одного – куди сягнуть.

Хлоп’як Ілько спостерігав цю бійку-гру, і вона його розважала. Він помітив: якщо поміж півниками сипонути кілька зерен, а вони водночас їх схочуть подзьобати, то тут воно й почнеться! Тому Ілько зумисне так посипав і задоволено дивився, як півники – сіренький та біленький – притьмом кидались один на одного.

Може, Ілько надто вже часто так чинив, і півники не на жарт розлютилися, а може, з якоїсь іншої причини, але бійки їхні ставали щоразу завзятіші.

Та одного разу білий півник, приловчившись, так довбнув сіренького, що в того й голівка опала, а червоний гребінець налився кров’ю. Повело сіренького бідолаху боком-боком, та й упав він без руху.

Перелякався хлоп’як, збагнувши, що біда скоїлась. Кинувся, приніс води, покропив голівку сірому півнику, та ба! Нічого не помогло. Лежав він такий маленький, безпорадний, ніби морозом прибитий. А очі плівкою почало затягати.

Довго плакав Ілько. Ніхто його потішити не зміг – ні тато, ні мама, ні дідусь.

А білий півник ходив, зернята визбирував та все навколо позирав, - ніби запитував: де ж той сіренький супротивник? Чому не наскакує? Біленький нічого не тямив і не пам’ятав. Він-бо не Ілько…

Роман Заславський

Поміркуймо!

- Чому сталася біда?

- Що ми можемо сказати про совість Ілька?

Етимологія підказує.

Звичайно ж, Ілько повинен був знати, що може трапитись біда. Він мав бути совісним, відповідальним за свої вчинки. Адже ще в давнину наші предки вживали це слово совість, яке походить від відати, знати. Часте його вживання знаходимо в церковних книгах ХІ ст., написаних старослов’янською мовою. Зберігши своє первісне значення, слово перейшло і в сучасну мову.

А в церковній книги слово совість потрапило як буквальний переклад, калька з грецької мови (адже церковні книги переписувалися з грецької із перекладом на старослов’янську мову), у якій слово совість мало значення почуття обов’язку.

Сучасний учень повинен запам’ятати це первісне значення слова совісний і … пам’ятати про совість як голос внутрішнього Я.

Прислухаймося до порад В.Сухомлинського

…Бути справжньою людиною наодинці зі своєю совістю значно важче, ніж на людях, що оцінюють твої вчинки, схвалюють добро і засуджують зло.

Звітувати перед своєю совістю значно важче, ніж перед іншою людиною.

Якщо ти наодинці з собою робиш щось погане і думаєш, що про це ніхто не знатиме, ти помиляєшся. Ховатися від людей – негідність, ховатися від себе – негідність, помножена на підлість і лицемірство. Будь гранично чесним наодинці з собою.

Бажання зробити добро тільки заради того, щоб тебе похвалили, - означає, що на чистому тілі совісті з’являється плямочка.

Совість – річ надзвичайно тонка, ніжна і примхлива. Якщо потурати її примхам і норовам, вона стає жорстокою. Треба вчитися керувати своєю совістю, виховувати в собі вимогливість.

Збагачуймося народною мудрістю

Від своєї совісті не втечеш.

Де совість, там і любов.

Не догоджай людям, а совісті своїй…

Очі – міра, рука – віра, совість – порука.

- Поясни зміст даних прислів’їв. Спробуй пояснити своїми словами.

        

Давньогрецька притча розповідає: “Був чудовий літній вечір, місячне сяйво освітлювало стежку, якою йшов чоловік. Задумавшись він не помітив каменя, спіткнувся об нього і впав, боляче забився. Встав, подивився на камінь і пішов далі. Через деякий час на стежці з’явився інший чоловік. Посвистуючи він ще з далеку помітив камінь. Підійшов до нього й подумав: “Це ж моя кохана йтиме цією стежкою, не помітить каменя і впаде”. Узяв він камінь і відніс зі стежки. Та ось на стежці появився ще один чоловік. Він побачив камінь, що лежав біля стежки, зловтішно посміхнувся і поставив камінь знову серед стежки. Починало світати. На доріжці з’явився четвертий чоловік. Коли він побачив камінь, то подумав, що люди можуть його не помітити, і відніс камінь зі стежки”…

Як можна назвати кожного з цих чоловіків, які зустрілися перехожому?

Як вчинив кожен з них?

Чий вчинок тобі сподобався? Чому?

А тепер перевірте самі себе:

Древні греки вважали, що стежка це наше життя. А чотири чоловіки – це ми, люди, в цьому житті: перший чоловік – байдужий, другий – егоїст, третій – безсовісний. І тільки четвертий – людина з совістю.

ЯК ВОРОНА ДІТЕЙ ПРАВДИ НАВЧИЛА

(Казочка)

Рубали ліс. Ворона переносила своїх дітей через річку на другий берег. Несе вона перша вороненя й питає: “Чи ти мене будеш так любити, як я тебе?” Воно й відказує: “Буду”. Ворона і пустила його у воду.

Теж сталося і з другим.

Несе вона третє і знову питає: “Чи будеш ти мене так любити, як я тебе?” А воно й каже: “Ні, мамо, як я буду мати своїх дітей, то їх любитиму так, як ти мене”.

Ворона й перенесла його на нове місце. А брехунів потопила.

Чому саме так вчинила ворона?

За що вона покарала брехунів?

Який урок отримали її діти?

Спробуй підібрати з запропонованих прислів’їв те, яке краще розкриває зміст казочки, розкажи, як ти міркував?

Чесному всюди честь, хоч і під лавкою.

Хто чисте сумління має, той спокійно спать лягає.

Краще чесно, як безчесно.

Батьком-матір’ю не хвались, а хвались честю.

- Діти, спробуємо розширити ваш словниковий запас. Підберіть, будь ласка, синоніми до поняття „чесний”… (Чесний – доброчесний, правдивий, порядний, незаплямований, праведний, добрий).

(Мовчун А.І. Абетка моральності: Що в характері твоїм? / А.І.Мовчун, Л.В.Мовчун. – К.: Навч. книга, 2004. – 271 с.)